Про компанію

Перші пристрої

Першими в історії тягачами котків були люди, воли, коні та інші тварини. Стародавні пристосування кардинально відрізняються від сучасних моделей. При цьому вони справлялися з усіма своїми завданнями.

Спочатку ролики виготовлялися з масивних чурбанів, їх відрізняла велика вага та рівне покриття, а найголовніше, – вони могли без проблем пересуватися завдяки своїй круглій формі. Розрізняли також раніше і супермодні моделі, вироблені з каменю або з віддаленою серединою, куди сипали щебінь. Камінь використовувався в якості обтяження котка, однак практика показувала, що він часто бився й втрачав свою продуктивність. Коли людство почало активно застосовувати метал, ролики стали виробляти з чавуну або заліза.

Дивно, але те, на що ми сьогодні говоримо: будівельний коток, раніше не мало нічого спільного з будівельною технікою. У 1850 році така назва була у статичних пристроїв, які використовувалися з метою обробки сталевих пластин і йшли на спорудження масивних парових котлів і кораблів.

Перші парові дорожні котки

Французький винахідник Луї-Лему, який отримав патент на виробництво котка в 1859 році, став творцем першого парового котка. Але вже в 1863 році ним був проданий патент на котки двом англійським комерсантам, засновникам організації «Clark and Batho».

У 1866 році організація «Евелінг Портер» виготовила перший в Англії дорожній коток. Трамбувальний елемент знаходився позаду, загальна маса була 20 тонн, потужність двигуна 12 кінських сил. Дана машина стала прототипом тридцятитонника, який вперше з’явився на будівництві дороги в Гайд-Парку Ліверпуля. Його головний ролик був вмонтований у фронтальній частині. Діаметр робочого елемента становив 213 см і мав ширину 91,5 см, питомий тиск котка на ґрунт був 3,33 кг на один квадратний сантиметр. У ХІХ столітті Англія була лідером по виготовленню і експорту дорожніх котків, які закуповувалися з різних куточків планети.

Перші творці парових котків конструювали машини, що функціонують за принципом тягової сили: ззаду були розташовані трамбувальні ролики, які тягнув паровий двигун. З плином часу в цілях збільшення продуктивності передні колеса були замінені основним роликом. Передній великий ролик включав в себе два вальця, приєднані на одній керованій осі, незважаючи на те, що вони мали назву одновальцеві.

Потім стало зрозуміло, що одного фронтального вальця на котках цілком достатньо для трамбування ґрунту та щебню, але ніяк для укладання асфальтного покриття. Потім конструктори вирішили замінити всі колеса машини роликами, розташувавши один з них в передній частині, а другий в задній. Так виникли передні котки. Спочатку вони були двовальцеві, після з'явилися й трьохвальцеві.

Котки з двигуном внутрішнього згоряння

Еволюція двигунів внутрішнього згоряння в ХХ столітті посприяла спробам інженерів реалізації працездатності обладнання на продуктах нафтопереробки.

Перші такі двигуни відрізнялися невеликою потужністю і великими розмірами. Це в свою чергу суттєво додало масу котках без підвищення продуктивності. За своєю будовою вони нагадували парові котки, оскільки експлуатувалися дані системи передачі потужності від двигуна до циліндрів, проте коткам не вистачало тяги на невеликих оборотах. Бензин не справлявся з поставленою метою, що послужило вагомим приводом для використання дизельного пального. Дизельними дорожні котки називають і в наш час.