Про компанію

У процесі взаємодії з ґрунтом та іншими продуктами складові землерийної техніки – ковші, зуби, відвали, грудки, гідромолоти, ножиці тощо, піддаються абразивному впливу та передчасному виходу з ладу. Тут немає жодних винятків. Навіть найбільш малогабаритні пристрої зазнають поломок такого плану.

З метою поновлення та полегшення областей, в яких внаслідок тертя або ударних навантажень з'являється абразивне зношування для продовження експлуатаційного періоду землерийної техніки використовується наварювання твердим сплавом, а конкретніше нанесення за методом зварювання нового більш стійкого продукту на область, що зношується. Для відновлюваної деталі необхідно здійснювати наварювання твердим сплавом після відновлення початкових розмірів елемента простим методом щоб додатково підвищити експлуатаційний термін. Наварка за допомогою твердого сплаву може застосовуватися також як превентивний спосіб, наприклад, якщо знарядда споруджено з матеріалу недостатньої міцності для обробки скельної породи.

Іншим методом продовження експлуатаційного періоду ковша або ріжучого інструменту служить наплавлення готових міцних пластин, виготовлених з твердого сплаву.

Вибір матеріалу для полегшуючого та буферного шарів

Багато хто виконує таку помилку: для наварювання нової техніки застосовуються такі самі електроди і дріт, які використовувалися раніше для наварювання інших пристроїв або ті, що звикли використовувати. Однак це може виявитися зовсім неправильним – для наварювання кожного пристрою твердим сплавом потрібна спеціальна добірка матеріалів: дроту чи електродів. Ключова вимога при підборі присадного дроту: у нього повинен бути максимально схожий склад, що й у продуктів, що зварюються. Зрозуміло, у процесі вибору твердих сплавів для наварювання необхідно дотримуватися порад бренду знаряддя.

Вуглецеві та низьколеговані сталі в ході полегшення зазвичай наплавляються без початкового нагріву, але вони можуть набути підвищену крихкість, і необхідна попередня та остаточна термічна обробка для зняття внутрішніх напруг з метою унеможливлення виникнення тріщин.

Аустенітні марганцеві сталі зварюються без попереднього нагрівання та подальшої термічної обробки. У процесі зміцнення внаслідок зварювання вони можуть набути високої кволості. В ході зміцнення температура головного компонента повинна бути в межах 10-260 градусів, в іншому випадку слабкість сталі сильно збільшиться.

Насправді відрізнити вуглецеві та низьколеговані сталі від аустенітно-марганцевих можна за допомогою магніту. Перші є магнітними, другі ні, але після зміцнення вони також стають магнітними.

Головне, щоб твердий метал наварювався в кілька шарів. У процесі наплавлення першого шару метал бази розплавляється та перемішується з твердим сплавом. Другий або третій шар буде вже твердосплавним, що забезпечує захист від абразивного виходу з ладу. При необхідності наплавлення більшої товщини нижні шари наплавляють за допомогою електродів з маловуглецевої сталі й тільки заключні твердосплавними.

За відсутності ударних навантажень полегшення хиткими високовуглецевими твердими сплавами, які містять у собі карбід з хромом, найкраще забезпечують захист від поломок. Не потрібно накладати безліч шарів, особливо це стосується карбіду хрому. Не слід здійснювати безліч проходів у процесі наплавлення твердосплавного ґрунту, оскільки це може підвищити схильність металу до розтріскування, тому що сплав може бути хитким.